Вона прийшла. У чашці — млосна тиша.
А він вже там. І знов не зводить зір.
Її волосся пахне димом вишень,
А погляд наче тріснутий сапфір.
Вони про книги. Про вино і втому.
Про дощ в Парижі, де ще не були.
Він би торкнувся — та біда у тому
Що серце просить, розум каже -ні.
Її вуста— півсвітла і півтіні.
Йому б — ковтнути, зникнути, згоріть…
Та досвід вчить триматися ліній,
Бо крок до неї — наче шлях крізь лід
І вже рахунок — два еспресо з цукром.
І посмішки — як захист, як броня.
Він зачарований її парфумом,
А серце шепче: “Це ж вона… Вона.”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2025
автор: Лія***