Може, Бог озирнувся,
і запалив твоє сяйво очей,
може, Він посміхнувся,
коли послав тебе в світ цей...
Ти посаджена квітка,
у людському саду,
де кожна доля-сирітка,
кожна має біду...
Кожній квітці -вмирати ,
та не всім їм цвісти,
спрага сонця шукати,
та не кожній знайти...
Може стати бур'яном,
чи як рута, зрости,
розминутись з таланом,
любов серця нести..
Може, Бог посміхнувся,
гірко ж плачемо ми,
наче, Бог наш, забувся,
що його є дітьми...
Та як Він посадив нас ,
у людському саду,
то ж сказав у той час:
"Я у сад цей прийду..."
ID:
1041094
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 06.06.2025 14:06:52
© дата внесення змiн: 06.06.2025 14:06:52
автор: Межа реальності
Вкажіть причину вашої скарги
|
