Може, Бог озирнувся,
і запалив твоє сяйво очей,
може, Він посміхнувся,
коли послав тебе в світ цей...
Ти посаджена квітка,
у людському саду,
де кожна доля-сирітка,
кожна має біду...
Кожній квітці -вмирати ,
та не всім їм цвісти,
спрага сонця шукати,
та не кожній знайти...
Може стати бур'яном,
чи як рута, зрости,
розминутись з таланом,
любов серця нести..
Може, Бог посміхнувся,
гірко ж плачемо ми,
наче, Бог наш, забувся,
що його є дітьми...
Та як Він посадив нас ,
у людському саду,
то ж сказав у той час:
"Я у сад цей прийду..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2025
автор: Межа реальності