В Стамбул нечисть прилетіла,
Що аж турків затрусило.
Мир тепер вони хотят,
Утомились побєждать.
Рухнули духовні скрепи,
Бо солдати їх у склепах.
"Киев мы не захватили,
Города хоть побомбили.
Крым, Донбасс теперь у нас,
Нужен мир нам напоказ.
Мы его Вам предлагаем,
Хотя дроны - собираем!".
Миру там ніхто не хоче.
Нагло брешуть всім у очі.
Бо не їх сини воюють,
Втрати майже не хвилюють.
А для інших - це Людина!
Батько, син, чиясь родина!
Смерть - трагедія життя.
Їм - статистика одна.
Світ на це спостерігає,
Сторінки газет гортає.
І не може зупинити,
Скільки крові ще їм пити???
