Між світами ,у жупані з шаблею та чубом,
Стояв козак ,на варті ,віками, під дубом.
Стояв довго вартовий в тумані в міжсвітті
Аж до нього в камуфляжі вийшов воїн в світлі.
Лицем блідий та зморений, в очах вогонь палає,
Козак глянув на нього тай тихо питає:
Чи здалеку, хлопче милий, з якого ти краю?
Маю знати, щоб вказати ,чи підеш до раю.
З України, батьку милий ,із рідного краю,
Захищав я землю-неню, тепер спочиваю,
Багато нас ,що за волю голову поклали,
Але нашу Україну москалям не здали.
Славу предків -козаченьків віками пронесли,
Силу, волю, та звитягу козацьку піднесли!
Понад саме синє небо, до самого Бога,
Несу прапор синьожовтий, нашого народа.
Покрутив козак той вуса, з очей сльозу скинув,
А вже воїн в камуфляжі та й в вирій поринув,
Стоїть козак у тумані, на варті в міжсвітті,
Й зустрічає героїв в сяячому світлі.