Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Себастіані: *** ("Щасливий – ти своїх не знаєш меж…") - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Світлана Себастіані відповів на коментар Сара Ґоллард, 09.05.2025 - 18:45
Дякую за відгук. Задумалася, чому Ви взяли це слово в лапки. І чому світ беззаперечно скований.![]() ![]() Сара Ґоллард відповів на коментар Світлана Себастіані, 15.05.2025 - 21:45
В лапках, бо вільність людей доволі суперечлива, навіть несправжня
Софія Пасічник, 03.05.2025 - 12:58
Я раніше казала, переказуючи слова одного Мудреця, що наш світ - це виправна колонія..) із точки зору колеса Сансари (карми) так і є - ми усі проходимо "коловороти" життя, життя за життям.. будучи "зв'язаними" матерією..але й як театр наш світ можна сприймати: ми тут "граємо" ролі, ті чи інші.. граємо [у>/"відбуваємо" саме Життя..) Світлана Себастіані відповів на коментар Софія Пасічник, 09.05.2025 - 18:47
Це складна картина світу. Як намене - занадто складна. Повторювати існування без збереження пам'яті - чи не пусте ходіння по колу? Досить з людини й одного життя тут, щоб усе зрозуміти й зробити вибір. А далі - на новий рівень))![]() Софія Пасічник відповів на коментар Світлана Себастіані, 09.05.2025 - 19:18
"Пам'ять" у чомусь "зберігається"
Світлана Себастіані відповів на коментар Софія Пасічник, 09.05.2025 - 19:22
Тоді у мене вроджена амнезія. Або я - аватара Малевича, памятаю з минулих втілень лише чорний квадрат))
Софія Пасічник відповів на коментар Світлана Себастіані, 09.05.2025 - 19:23
Я мала на увазі, що дещо може "проноситися" з життя в життя: наприклад, таланти, якісь риси характеру
Світлана Себастіані відповів на коментар Софія Пасічник, 09.05.2025 - 19:25
Не буду сперечатись, бо нічого не тямлю в езотериці. ![]() Leskiv, 27.04.2025 - 10:31
![]() ![]() Світлана Себастіані відповів на коментар Leskiv, 27.04.2025 - 18:04
Дякую Вам. І бажаю натхнення - як порятунку з неволі. ![]() ![]() Под Сукно, 27.04.2025 - 10:24
как то в прошлой жизни, довоенной, в киевском зоопарке - решетчатый вольер, высокий словно пирамида Хеопса, для какой-то орлиной птицы, скала под самый потолок, на ней эта птица, спит. гнетущее впечатление на всю жизнь. а жирафа, рожками касающаяся потолка вольера, вызвала умиление. хм.
Світлана Себастіані відповів на коментар Под Сукно, 27.04.2025 - 18:10
А!.. У меня похожие детские воспоминания о Вроцлавском зоопарке. Жираф с ресницами!!! ![]() А когда вижу птицу в клетке, даже попугая, всегда какая-то смутная тень вины. Рада Вам. Под Сукно відповів на коментар Світлана Себастіані, 27.04.2025 - 18:29
душа и есть птичка в клетке. и остается только спать. хм.
Світлана Себастіані відповів на коментар Под Сукно, 27.04.2025 - 19:07
Тогда моя душа скорее рыба, а не птица: я редко летаю во сне, но часто плыву под водой)
Под Сукно відповів на коментар Світлана Себастіані, 27.04.2025 - 19:47
просто боитесь преподнести себя действительности, или не можете принять себя такой как вы есть. но скрыть себя от себя не получится. летайте, светлана, дышите
Світлана Себастіані відповів на коментар Под Сукно, 27.04.2025 - 19:50
Я не люблю себя темную. А другой, возможно, у меня нет. Вот и плыву) Зоя Бідило, 27.04.2025 - 00:10
![]() не театр – в’язниця наш світ Дійсно, розуміння цього приходить з роками. І з ним розуміння, що душа здатна прориватися крізь грати. Вибір за нею. Зоя Бідило відповів на коментар Світлана Себастіані, 28.04.2025 - 08:09
Приблизно з 20 років - за грати (темне + світле).
НАСИПАНИЙ ВІКТОР, 26.04.2025 - 23:39
таке життя. наші бажання і наші можливості не завжди співпадають...
Світлана Себастіані відповів на коментар НАСИПАНИЙ ВІКТОР, 27.04.2025 - 18:13
Ох, я б сказала - ніколи не співпадають.(Інколи це навіть непогано)) Дякую за візит! ![]() |
|
![]()
|