Планиди тупіт безугавний,
Жертовник довгий кістяний
Чекає радість православну
У тиші суфія живій,
В полоні дівчини- албанки,
Що в каву кришить кураб’є,
Де тінь від білої альтанки
Отруту світу радо п’є.
В кущах гібіскусу й малини ,
Де смак ще не відкритих губ
Не змиє дощ ні помах рук
І лавр не зникне від сльозини…
