Там, де я ступала — стежка у кульбабках,
А в кінці города — конюшинки цвіт.
Там літали в небі різнокрилі бабки,
Від яких ввижався весь блакитний світ.
Вдалечінь стелилась стежка споришева,
І співали в травах коники дзвінкі.
Інколи здавалось: скрипка Лукашева
Награвала стиха радісні пісні.
Там у слід ходило сонце променисте —
Мамина наука й батькова любов.
Десь роки побігли, наче в поле чисте,
Час летів невпинно — то поволі йшов.
Поки ще дитинство — в фантастичних мріях,
Й до воріт — стежина, що веде у світ...
Памʼятайте, діти, хату і подвір’я,
Й не важливо, скільки вам сьогодні літ.
