На небесах,
Там, де новий день
Малює чарівні краєвиди,
Там дівчина, хмаркою,
З висоти небес
часом то проявляє образи,
то поспішає в вічність.
Вона як мрія, вона - Марія.
До неї тягнеться душа моя,
Крізь непрохідні ліси тіней,
шторми буття та темряву
страхів і розчарувань.
Одягнулося небо в хмари,
Сум спустився й осів на душі.
Як же ж жити мені так!
Бачити в небі цю красу,
цей дивовижний стан,
що манить, збавляє та в мить
тане на білому ложі.
Чи, вмираючи, знову зійду,
чи знайду там, зустріну Марію?
Чи у слід за хмарою, за Марою,
в ефірі непроявленості
нічого так й не зоставлю.
З небесами продовжу шлях до спраги?
Дві хмари в небесній імлі
Забирають душу у світло.
Боженько, мій Боже,
в тебе я вірю,
з тобою усі марення й моєї душі надії!
Велич твоєї душевної сфери
Переповняє Землі атмосферу!
Туди, де істина сіяє,
де хмари вічно нас чекають,
у світі, де зірки шепочуть,
і Місяця світло - як мудрість давня,
чую я тихий поклик Мари.
Ніжний, як сон, у тиші нічній.
Вона летить, як вітер у полях,
Пестячи листя, танучи в світанку.
Вдихаючи життя в заблудлі мрії,
я любов'ю горю,
але тінь турботи тягнеться за мною,
немов хмари, що ховають світло.
У ритмі серця чую її кроки,
що йдуть у небеса, в обіймах весняних літ.
Та міцно тримає надія мою душу,
на шляху у світ, де пристрасть і мрія,
На божі небеса, де можливо все,
Де ми з нею зійдемося назавжди.
Станемо єдиним подихом,
хмаринкою у пустоті,
Тією дощовою краплиною,
яка засяє в моїх долонях.
Вона рідко,
так рідко, відвідує Землю,
Проте вона завжди в мені й в тобі.
Вона покрив денного неба,
Вона захист від пекельного вогню,
Всесильного божого гніву.
Вона наш притулок і захист.
Божа милість до небес,
Христос воскрес!
Славімо його.
ID:
1022211
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.09.2024 17:32:53
© дата внесення змiн: 14.09.2024 17:39:07
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чудово.Молодець!ХТО СЛАВИТЬ БОГА , У ТОГО СВІТЛА ДОРОГА.
