Навесні одного разу красень юнак
Побачив, як цвіте троянда в саду .
Від щастя розцвів наче у полі мак
Полюбив на щастя, а чи на біду.
Щодня до троянди прилітав наче птах,
Щоб освідчитись красуні в коханні.
Малював їй казку у кольорових снах
Нахиляв блакить неба на світанні.
А так хочеться, іще сонечка весни
Щоб соловейко співав лиш про любов.
Щоб серце билось від чарівної струни
Милуватись красою троянди знов .
Троянду він любив як шалений вітер
Пристрасно до своїх грудей обіймав.
Зорі нахиляв із планети юпітер
І сонечком весни вуста цілував.
Квітка відцвітала ронила пелюстки
У палкім коханні краса згорала .
Спливали за водою молоді роки
Та щастя з вітром, так і не пізнала.
А троянда, так горнулась до юнака
Прагнула ніжності тепла любові.
Він мав красиві вуса як у козака
Гуляв,як вітер топтав чужі долі.
А троянда для вітру стала чужою ,
Ніколи її так палко не любив.
Прийшов веселкою, а обпік грозою
Глибокі рани у душі залишив.
Відтоді ростуть в троянди гострі шипи,
Від вітру свою красу захищає.
У неї свій шарм і до життя принципи,
Захистить себе хто її зриває .
