В природи є життя своє –
Її послухай, все розкаже
Про Вічність, хочете і навіть –
Дерев і трав, і солов'я,
Небес, що дарять нам тепло
Пісень із весен і по осінь,
Вітрів веселих несерйозних,
Що люблять, щоби все цвіло;
Життя бажають зворушить,
Щоб вже було де розгулятись,
Із запахами спілкуватись –
І пристрасть світу розділить.
А їх із надлишком – віки,
Шукаєш серцем притулитись,
Душі і ласці б повелітись,
Життя ж, що гонки на бігу.
Оціниш спокій після них –
Лягти б у трави і забутись,
В краю фантазій опинитись,
З цикадами в дитинство мрій:
Бігцем і без мети, босоніж –
Сміятись сонцю, річці, небу,
Де Жайворонка спів-молебень
Стрибнути в річку, голяка…
Дорогоцінні ж ті часи!
З Природою тоді єдині,
Іще не знали середини –
В калюжу впасти під дощем…
Уклін земля чека від нас –
Як ми її усі не нищим,
Довбаєм, свердлим, колупаєм,
Сміттям до неба загортаєм.
Прокиньмось, наша в тім вина!
27.01.2023 р.
