я червонію на пішохідному
ці півхвилини вкрай необхідні
ти зупиняєшся
стигне кава
і випаровується по справах
я завмираю в своєму кольорі
своєму просторі
своєму колі
і відраховуюсь з певним звуком
ти обережно готуєш руку
я вже не бачу
та можу чути
графітову тростину на той бік