Чи ти думав, краю рідний,
Де акації в цвіту
І до обрію всю видно
Зелен раю красоту –
Ген городи аж до річки,
Жде криниця на краю,
Місяченько в тиху нічку
Виглядає юнь мою...
А вона давно забігла
Аж за овид, не видать,
Як ще вперше там любилась,
Вже й в солдати проводжать...
Всі найближчі, найрідніші –
Там за довгим, за столом,
Гомоніли речі віщі,
Записався б цілий том...
Як нелегко їм жилося,
Що прийшлося пережить...
Та пісні співали й досі,
Кріпачок воліли пить.
В сім потів трудились любо,
Зводили селом хати,
Мов з заліза жили в людях –
В мирі жить, чи в бій іти...
Край лелечий, край козацький,
Запорізький дорогий –
Вздовж Дніпра пливли їх Чайки
Аж до моря, берегів...
Ось і я, дідусь вже сивий,
Через рік вісімдесят –
Пробіжить це віку диво,
А душа ж, як в молодят...
29.07.2022р.
