Змерзлі мости та станції, По рейках стукають спогади, Не треба навіть Франції – Шукаю знайомі погляди. Знову летять без зупинок До болю знайомі вагони, Вже не рахую сльозинок – Зі мною плачуть перони. Хоч не тримати за руку – З’єднають людей телефони, Їм так знайома розлука І всі на шляхах перепони. © Євгенія Солод, 2011
ID: 944532 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 09.04.2022 19:52:57 © дата внесення змiн: 09.04.2022 19:52:57 автор: Євгенія Солод
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie