Я напишу ще свої кращі вірші,
Ними до краю повниться душа,
Слова і найкоротшого вірша,
Я не сама, Господь рукою пише.
Розказую лише про сокровенне:
Чому радію, як ціную мить,
Словами душу можна освятить,
Вірші як сповідь, інколи, для мене.
Бувало, десь дівалися слова,
І тоді Муза падала безсило:
Та я боролась, щоб вона летіла,
Душа моя в словах тих ожива.
Галина Грицина.
