Струменем шумним цю Музу акрилово-білу
інколи радістю, інколи горем і біллю
наповнює кран. І я сюди наче в підпілля
залажу, щоб вмить опинитись в нірвані.
В Цельсія плюс сорок два вже занурене тіло,
в теплих обіймах воно опинитись хотіло,
де б ані стеля на нього не тисла, ні стіни.
Ти Муза. Люблю я писати у ванній.
04.12.2021р.
