Ця меланхолія здавалось б нізвідкіль
І небо по осінньому дощами...
Зринають спогади, між тугою, крізь біль...
Чому ж твій погляд повниться печаллю?
Чому? Скажи мені, прошу тебе, чому
Немає радості? Її сховало літо...
І світ не світ... І навіть не півсвіту,
Коли питанням, німо все, «Чому?»
Ця меланхолія... Це небо... Дощ... І біль...
