|
Тривога в серці, щем отой пекучий,
В період смутку, горя та розлук,
Якийсь глухий, тупий й болючий,
Чи й надприродній в грудях стук…
Свічки весь рік безмовно плачуть,
Й душа розбита та поранена кровить,
Бо найрідніші нас лиш з Неба бачать,
А нам без них судилось й далі жить…
То ж сьогодення, як кіно «Джуманджі»,
Цей рік завершу я, чи може, також ні,
Наступний нас уже який чекає рівень –
Той що прощатись, чи творить пісні..?
Мабуть «Джуманджі» ця також хворіла,
Тому весь час міняє дикі правила свої,
Або у COVID ще страшніша вбивча сила –
Бо він, глузуючи, не піддається навіть грі…
Рік – лотерея цей, чи нова кара Божа,
Хоч з оптимізмом ми стрічали, як і всі.
Та сотнями уже вкладає в смертне ложе,
Не розбираючись старі, чи й молоді…
Давайте спільно призупинимо це лихо,
З турботою про кожного й про всіх,
Молитви щирі прошепчімо навіть тихо,
Всевишній щоб пробачив кожен гріх…
Завершиться тоді «Джуманджі-COVID»,
Навіки знищимо всі його рівні та азарт,
Щоб щастя в серці забурлило і у крові,
А в почуттях душа вловила ритму старт.
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.11.2020
ID:
896037
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 24.11.2020 13:01:51
© дата внесення змiн: 24.11.2020 13:46:14
автор: Lilafea
Вкажіть причину вашої скарги
|
дякую
