Вмить вибухнула туга і печаль
Та спалахнув із нервів осередок.
Тебе узрів, і тут пройняв мі' жаль,
Що мавпою, мабуть, був і мій предок,
А ти - чарівній ружі золотій
Праправнучкою, чиста насолода:
Твій образ - то натхнення моїх мрій,
Твій аромат шалений... вбивча врода
Звиває тіло, ніби алий стяг
На сонці вітром жадібно тріпоче...
Аж тут згадав, й померкло все в очах...
Гайда додому! ...мене ж жінка хоче!...
