|
Роки біжать,як до низу пісок,
і сивиною волоси,геть притрусивши.
А ми з тобою стільки років у двох,
і СЛАВА БОГУ,ці роки в коханні проживши.
Хоч сиві волоси й морщини-де не де,
та ми з тобою,молоді душею.
Житя наше в буйному русі йде,
а ми закохані,крокуємо по ньому.
І дітлахи дорослі,як кажуть - "до людей",
тільки по них,рахуємо роки прожиті.
Недавно ми з тобою,відійшли,від батьківських дверей,
а тепер діти,бачать наші голови сріблом политі.
Роки,роки-шляхи життя з вами долаєм,
та взявшися за руки,закохані ми вдвох йдемо.
Серця ми двоє, закохані у грудях моєм,
й закохані будемо,до поки живемо,
Хай бурі і вітри,та всі життя невзгоди,
нам інколи "подвоюють",наше життя.
Та ти і я і діти наші-здолаємо дороги,
бо у нас з тобою є скарб-закохана душа.
ID:
888129
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 07.09.2020 21:01:37
© дата внесення змiн: 07.09.2020 21:01:37
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
