Я пройдусь голосіївським парком, володінням дерев і трави, дощова наближається хмарка, менше думай і більше живи! Горобець на дубову сів гілку, метрів три буде від голови, полетів, бо злякавсь швидку білку, менше думай, а більше живи! Повертаюсь додому спокійно, слухав пісню пташок лісову, ні про вірус тоді, ні про війни, не подумав, я просто живу…
