|
Як швидкий потяг,летить життя,
і часом,я не розумію- чи є у цьому потягові, я .
Тому,що вчора,був я,ще малюком,
а вже сьогодні,я стою з сином випусником.
Вже син закінчує середню школу,
і вибирає,для себе у життя дорогу.
Ще вчора в перший клас-зовсім дитя,
ну а сьогодні,ростом більший,вже ніж я .
Коли,коли роки так проминули,
якщо недавно,ми з дружиною такими ж були.
І тільки сиві волоси а інколи пригоди у житті,
нагадують-згадай,но друже,скільки літ тобі.
І чути сміх дитячій у нашому дворі-
ось,це і є,те,що нажив у своєму житті.
Це те,що над цінне-мій скарб,
а гроші,авто чи інше щось,то все піар.
Тому і думаю-куди й навіщо,так роки біжать,
чому так не помітно,тікає час ?
І знову поправляю,сиві волоси на голові,
і дякую,за жінку і дітей-тобі Боже,тільки тобі.
А швидкий потяг,хай спішить і далі,
і не важливо,хто ми в ньому,але ми їдемо і раді.
Бо це життя,дано людині тільки раз,
і хай стрілки годинника,як ті колеса,відбивають такт.
ID:
879133
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 09.06.2020 20:04:35
© дата внесення змiн: 09.06.2020 20:04:35
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
Гарно про своє життя. 
