Ти вчив мене колись літати,
Та я боялась висоти.
До самих хмар могли б дістати,
Слабенькі крила все ж були.
Невдалі спроби були перші,
На землю падала не раз.
Дивилась в небо я, упавши,
Від тебе не було образ.
Та ти чекав із нетерпінням,
Була наука ця важка.
Душа боліла від падіння,
Твоя тримала все ж рука.
Ти в мене вірив, я - старалась.
Як побороти мені страх?
Не раз злітала й поверталась.
Могла літати тільки в снах...
Пройшло з тих пір років немало,
Ти десь літаєш, ніби птах.
Я цю історію згадала,..
Так жаль, що в нас був різний шлях...