Я чую хвилі, що гуркочуть вдалині,
Далекі хвилі ледве теплих почуттів,
Що відбиваються луною у мені,
Чолом торкаючись душевних берегів.
Пливуть в минуле чорно-білі кораблі,
Ночей спітнілих і жагучих літніх днів,
Які босоніж бігли з нами по землі,
Тепер човнами розтинають тло морів.
Під крики чайок на подряпаній кормі,
Які викрикують щось спогадам услід,
Пернатим спогадам в ранковій далині,
Які летять за горизонт на сонця схід...
***
