Люди похилого віку,
Я також належу до вас.
Ми частку складаєм велику,
Ми вщент відпрацьований пласт.
Але, ми ні в чому не винні,
Ми рук своїх не берегли
І рідній своїй Україні
Усе віддали, що могли:
І юність, і зрілість в додачу,
І працю, і безліч ідей…
Чому ж я дивлюся і плачу,
Коли бачу бідних людей?
Коли бачу дику наругу
Й жахливий цинізм лікарів.
Напевно, що нас в чорну смугу
Зухвалий антихрист привів.
Напевно Господь забарився
І ми працювали дарма.
Ще й жид в нашій Раді з’явився
Й підводить слов’ян до ярма.
Вже третій десяток безладдя.
І гроші з нас чавлять живцем.
Допоки ж мовчати нам браття,
З байдужим, сп’янілим лицем?!
До Міжнародного дня Людей Похилого віку!
