До тебе нерішуче підійшла,
Як зараз цю картинку бачу.
Рука в руці, повільно обняла.
Чомусь рука була тремтяча.
Перехопило раптом дух мені,
Тремтіла, ніби на екзамені.
Смішна була в душевній метушні,
А рухи ніг якісь невпевнені.
Невже важкий білет взяла душа?
Та відповідь була без підготовки:
Давно душа твоя вже не чужа,
Про це вона писала в заліковці...
Ось - ось скінчитись має уже танець,
А я хотіла ближче пригорнутись,
Колись ти був душі моїй обранець...
Тепер зосталось тільки посміхнутись..
Пройшли роки, а пам"ять ще жива,
Приходить часто пізніми ночами.
І танець той ще до сих пір трива,
Лиш відгукнеться інколи віршами...
"...І танець той ще до сих пір трива,
Лиш відгукнеться інколи віршами." Гарно, Надюшко. Нехай вальс любові не закінчується у Вашому житті ніколи! Щастя Вам!