вона не шукала силу
сила знайшла її
срібло впустивши в жили
босою по ріллі
душу за вроду збувши
сміх на поталу вітру
місячний ріг в калюжі
фосфорний бруд палітри
траурний поступ ранку
чаші золою повні
власної тіні бранка
похіть нутром назовні
очі до крику дикі
вовчі рулади лінні
янголи звіроликі
смокчуть нектар сумління_