Не вийшло в мене шлягера.
Наплутались дурниці.
Мовляв, коханням трахнуло –
Садила чорнобривці.
Мовляв, гуляла в повені
І обіймала дуба,
Щоб рясно зродив жолуді
Тобі (комусь) на згубу.
Щоб їх з’їли кабанчики
Та й виросли великі,
Тебе (когось) побачили
Та й підняли на ікла.
Щось не весела пісенька,
Та висновок свіженький:
В дівчат в голові віхола,-
Шануйтесь, парубченьки.
Кумедна в дівки пісенька.
Сучасні теж лякають.
Хай буде нісенітниця.
Це ж хлопці надихають.
А що ж вже тут поробиш?
Така вже у нас дійсність
Які є у нас хлопці.
Такі вже про них пісні.
Дякую щиро, шановна Пісаренчихо! Ото вже надихнули мене так надихнули. :th:
:th:
