Струменіє золотом берізка,
Ніби їй не страшно холодів.
Горда світлом радості. Лиш трішки
Хочеться їй попросить вітрів,
Щоб не рвали, не трусили шати,
Щоб уміли шанувати мить.
Їй не лячно: знає, що палати
Сонячно не довго... Стуменить...
І на серці - сонце від листочків,
А в душі - бентежність від думок...
Над проблемами краса завжди...Це точно.
Й кожному із нас тут свій урок...
