Життя вирує, як поглянеш позад,
Дивує так, що губиш в росах сни.
Та душу десь торкає терпкий осад -
Років не повернуть, як не проси,
Ні щастя, ні удачі, ні кохання,
Ні спокою, ні мрій, а ні мети...
Лише одне малесеньке зітхання:
- Дай, Боже, сил, щоб хрест свій донести...
