Ми, ма́буть, розминулись десь у сні,
Чи переплутали за по́спіхом вокзали,
Бо ти даруєш квіти не мені...
Та ті три слова, що ми поглядом сказали,
Залишаться у пам'яті, мов сон, -
Так кольорово і відверто сяють,
А се́рця два, що б'ються в унісон,
Крізь час і відстань попри все кохають.
