Із ночі ранок народився,
Умила вранішня роса,
На світ здивовано дивився:
Якісь навколо чудеса!
Пірнуло в світ ясне проміння,
За руку ранок повело.
Лиш для роси нема спасіння:
Десь зникла, наче й не було.
Зашепотіли всі листочки,
Пташки злетіли з своїх гнізд.
А ранок йшов землею мовчки,
Торкнув рукою сонний ліс.
А сонце вище підіймалось,
Притишив ранок свій вже хід.
Та так тепер уже все склалось:
Весняний ранок раптом зблід.
На зміну день новий почався,
Розсипав радість, сміх для всіх.
Нехай щасливим вам удасться,
Несе у всьому всім успіх.