Весняний день стіка повільно,
Ледь - ледь сіріє полотно.
Кидаю погляд я невільно,
На краєвид, що за вікном.
Старіє день, йде на спочинок.
За день стомилася й душа,
Склада за день думок ужинок,
Притишить хід їх поспіша.
Думки кошлаті, ніби хмари,
Все норовлять втекти в вікно.
Весняний вечір б"є в летаври...
Думки всі вкупі, заодно.
Схолонув чай, лиш запах м"яти,
Давно невипите вино.
Приємно так бува згадати:
Чи це було, чи не було?..
Приємно читати так прекрасну душевну лірику! 
Чудова лірика! 
