Вдивляюся в очі полеглим
За Матінку - Київську Русь
І що говорили підлеглим,
Коли ледь живий повернувсь?
До болю змужнілі обличчя
Їх погляд промінням бринить
Вшануймо бо їх на сторіччя
Герой не вмирає, він спить!
Весняним прокинеться вітром
У гості крізь шпари зайде
Матусі вплете в коси квіти
Та мати від щастя й помре
