На обійсті у ґазди, в загорожі з конюшиною,
Де кури й півники на волі, як у маслі,
Стоїть клітина в центрі, де когут, як віл бурштиновий,
Йой, кукурікає безперестану, гаслами:
Мов, як його сплели від курочок сріблястих???...
Спитавсь хазяїна. Пан й каже, за когут́а:
--Такий лихий був. Для людей. Скакав на смерть...
--А курочкам?
--Тим, звісно, захист лютий
Від різних ла́сиць, тхорів і лисиць! Всіх дер!
--А ниньки чом ізолювали дідугана?
--Та молодняк товче, і півників, мов п,яний...
P.S.
Й перед очима рветься клітка невблаганно,
В яку засовують зстарілого старанного...
14.08.18 р.
