Вірша́ми би заси́пати тебе́, та квітами твою́ дорогу застеляти
Ласка́во обійняти — й не відпускати нікуди'
В твої́х́ очах, як у бескраїм небі — без кінця ширяти
Але не можу —загубив твої ' сліди
Мов дерево те, під палючим сонцем засихаю
Мені би слово тво́є, погляду твого — немов дощу
Сумую... думаю...... кохаю
О де ти — у далечину кричу.....
