Ти усміхнешся посмішкою туги,
вдихаючи повітря грубе.
І погляд твій блукатиме повсюди,
бажаючи схопити час.
Ти біг життям, викидуючи дні в минуле.
Не озирався просто біг.
І ось останнє небо над тобою
назавжди вже зникає в ніч.
Востаннє усміхнешся посмішкою туги,
вдихаючи повітря грубе.
І зрозумієш...
Жити - справжній скарб.
