пальці освячені сонцем
жоржини тягнуться з них
туман рожевого ранку
все шепотів та затих.
кволі змерзлі собаки
на холодних плитах удвох
для них кожен день це свято
кожний прохожий - бог.
в рукавах ночі блищить
уривок неба на сонних зап'ястях
в безкрайніх безсмертних полях
зустріти ранок...
й померти. від щастя.
