* * *
Не перший раз я пишу про любов,
Так як не вперше згадую розлуку.
До цих двох тем чомусь вертаюсь знов,
Як тільки чистий лист візьму у руки.
Любові вже присвячують поеми,
Куди віршам написаним невміло.
Хоч знаю наперед, що все буде даремно,
А стало б навпаки, не раз би так хотілось.
Любов – це дар, і Богом нам дано
Когось кохати і коханим бути.
Це щастя мить і хай би лиш воно
Про двох сердець вже не змогло забути.
Любов – слова, коли мовчать уста,
Це блиск в очах, як темнота настане.
Дорога до кохання непроста,
Якщо стріла у саме серце ранить.
Любов – вогонь, що душу спопеляє,
Щоб паростки життя нового проросли.
Щасливий в Бога той, хто це в житті пізнає,
Щоб почуття удвох крізь все життя несли.
Любов – це безкінечність, яку не описати,
Бо скільки є людей, у кожного своя.
Усе найкраще тільки її віддати,
Хай світить нам, як та ясна зоря.
3 – 7.02.2003р (Михайло Чир)
