* * *
Та я сказати ще не встиг,
А ти не вислухала знову,
Та навіть вітер в полі стих,
Хотів почути ту розмову.
Та що ж мені, знову мовчати,
Шукати зустрічі з тобою?
Ти не навчилася прощати,
Хіба назвеш оте любов’ю.
Ну, може щось не так сказав,
Так, спересердя, ненароком,
Що біль тобі такий завдав,
То що ж, сидіти склавши руки?
Чи то молитися на тебе,
Чи то зробити змах рукою.
Нехай тобі пробачить небо,
Я не знайду собі спокою,
Поки тебе я не побачу,
Руки твої в своїх зігрію.
То може ти мені пробачиш,
Нехай залишиться надія.
10.03.2004р. (Михайло Чир)
