Люблю, як вщухнуть трактори і псячі брехі,
І люди стомлені поснуть у всім селі,
Читати нишком на "московськім ехі",
Як там скубуться москалі.
Ще зрозумію колотнечу українців,
Бо час такий і доля навпіл серце рве -
Соборців лають комуняки-підординці,
"Просвітник" на зросійщених реве.
То діалог у нас такий двобічний,
Де кожен вперто виступає за своє,
Він всюдисущій, зрозумілий та одвічний,
Він, кажуть вчені, буде, був і, трясця, є.
Але щоб так - кацап братерському кацапу
Лихі прокльони з матюками й дулі шле...
Заради цього я беру свій комп зі шкапу,
Читаю й бачу, що россії дійсно зле.
