Давно не бачив я усмішки на устах,
Давно не бачив бісиків в очах,
Давно не була щасливішою за всіх,
Давно не чув я твій веселий сміх.
Все було, ніби добре
Та в одну прекрасну мить,
Суперник випадковий,
Дорогу перебіг.
Ти вся змінилась раптом,
Заясніла на виду,
Ти вся світилась щастям,
(Я думав місця не знайду)
Та лише в казці,
Завжди щасливий є кінець,
Хто покохає,
Іде, звичайно, під вінець.
Життя - це проза,
Просто тут усе,
Хто втратив розум,
Нещастя доля принесе.
Прийшло розчарування
І принесло душевний біль,
Таке кохання,
Карає часом нас усіх.
Відкриєш душу,
Здається ось мій Принц,
А він лиш плюне,
Отримав своє - можна й утекти.
А ти страждаєш,
Під один гребінь всіх стрижеш,
Не віриш в щастя,
Що є любов без меж.
Повір в удачу,
І прийде та щаслива мить,
Промінчик Сонця,
Розтопить лід і серце запалить.
ID:
764933
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 09.12.2017 10:56:39
© дата внесення змiн: 09.12.2017 10:56:39
автор: М.С.
Вкажіть причину вашої скарги
|
Через закоханість іноді жінка, дійсно, втрачає розум. Таке життя... 
