Зненацька оживе у пам'яті весна,
І вишні у цвіту, й бабусина усмішка.
І мальви під вікном, І маки у саду,
Хліб свіжий на столі, і книжка біля ліжка.
І хоч давно нема рідненької поміж нас,
Навік зігріті ми її теплом безмежним.
Її любов жива, і з нами повсяк час,
І віра, і добро, і пам'ять, і прощення.
