Стрім-риж-вість
Драпіжник-Жовтень тихо з-позаночі
Скинув, а чи в блудді гострім змружив світ.
— О, Осене-вістунко, проза в чім? Он
Сив-жаль-тінь
Принишкла в щедрім холоді моління.
Шерхлий перешепіт в рань шмигнув з жалінь.
А вітер, капелюшок з неба зняв мо:
Вись-жарт — нім
й
с т о х у г
в плуг.
