Сідає сонце, затихає дня хода,
Підсвічені рожевим знизу білі хмари.
Минуле пише на скрижалях мемуари.
Ледь чутно б'ється в береги ріки вода.
Вже пада в трави цвіт і абрикос, й вишЕнь,
Жовтіють сонячно малесенькі кульбаби.
Закумкали у предвечір'ї раннім жаби,
Огорнуть сутінки уже минулий день.
Розхлюпав вечір понад містом синю тишу,
Так легко й ніжно вітер гілочки колише
Й мелодія весни в моїй душі бринить.
Засіє згодом темне небо ніч зірками.
Роки складаються із днів, стають віками
Й не можна лет часу земного зупинить.
