Не буде так, як було вже колись,
Не буде більше успіху й погрому,
Не буде більше пісні солов’я,
На дереві, що біля твого дому.
Завмерло все, та й ти спинивсь на мить,
Добравшись до забутої вершини,
Тебе змело як сніг отой згори,
Як квітку ту нещасну зі стеблини.
А чи можливо це все повернути?!
Чи буде так, як було вже колись?
Хто мені скаже, чому світ настільки лютий?
І взагалі, навіщо в ньому ми…?
