| Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Моренець: СЛОВА… СЛОВА… - ВІРШ | 
|   |   UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії | 
|   
 
 
 | 
 
 
 Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.. 
 КОМЕНТАРІ Світлана Моренець відповів на коментар Світла (Імашева Світлана), 19.04.2017 - 19:08Ціную Вашу думку.  Дякую щиро!   Світлана Моренець відповів на коментар Івасик, 06.02.2017 - 16:32Не страждаючи манією величі, ніколи не посміла б так вознести себе.   Патара, 05.02.2017 - 17:48Аж страшно якби світ враз... онімів... І раптом зникла вартісність у слова... Тож я словам співаю оди знову, (Я б Вас не взнала, не було щоб слів.)       Світлана Моренець відповів на коментар Патара, 05.02.2017 - 19:04Аби не мали слів, як світ би обіднів! Гусей поети пасли б чи отари. Хоч застрелися в лоб! Це ж Клубу не було б?!! Не взнала б я чарівної Патари.           Патара відповів на коментар Світлана Моренець, 05.02.2017 - 19:13Ой не кажіть, ото - СПРАВЖНЄ ГОРЕ.         Світлана Моренець відповів на коментар Патара, 05.02.2017 - 19:16А таки так! Ви – одна з найбільш приємних моїх знайомих на сайті.       Тетяна Горобець (MERSEDES), 05.02.2017 - 12:22Дуже правдиво Світланко написали!!!      Вся сила у думках, що надиктує душа, в ній ніжність є а є і зло. є доброта а є ненавість що виливається в слова...               Світлана Моренець відповів на коментар Тетяна Горобець (MERSEDES), 05.02.2017 - 14:57О, як Ви вловили саму суть!  Дякую Вам, MERSEDES!     Саме тому і народився цей вірш.       @NN@, 04.02.2017 - 22:08Ідіть... *Мир дому вашому!* - скажіть, Якщо ж не приймуть, порох обтрусіть, і далі йдіть... і мир в душі несіть. Експромти,- миттєвості наших думок, якби ж ми могли їх утримувати, вони як метеорити, а іноді бувають кометами, і ми можемо ними тішитись і друзям про це сповіщати.     Світлана Моренець відповів на коментар @NN@, 05.02.2017 - 08:30Багато років ти, (як і все наше велике братство), знаєш, що несу в душі не лише я, а й мої ближні. І знає Бог. Дякую, Аню.   Експромт... експромт... Все життя наше – експромт. Дарую ідею. Розгорни її, як ти вмієш.  (лякаю тебе своєю посмішкою)   Фея Світла, 04.02.2017 - 21:29  Гарно! Не раз задавала і я собі це запитання... загадка! Немов то дощ... та все сліпий чомусь             Світлана Моренець відповів на коментар Фея Світла, 04.02.2017 - 21:55І беззвучний...  Щось в цьому є, Олю...         Світлана Моренець відповів на коментар ptaha, 04.02.2017 - 21:51О Пташечко, бальзам на душу – Ваші слова. Дякую!     Ганна  Верес, 04.02.2017 - 18:16Слова... слова... Звідкіль? Ми часто замислюємося над цим, та не завжди знаходимо відповідь. Мені здається, у Вас це вийшло. Слова... – любов і бруд, й смертельні палаші. А велич слів... – вона від висоти душі. Рада за Вас.           | 
 |   
 | ||||||||||||||||||||||||||||||