Твої білі, мов сонце дні,
Теплий дощ у сухих долонях
Будували нові кораблі
І сідали золою на скронях.
Твої чорні, мов ніч птахи
Зачиняли зіничні брами,
Рахували воскреслі зірки
Над опущеними головами.
І текло між сердець життя,
Захлинаючись день у аорті…
Я була повскякчас твоя -
В кожній книжці і в кожному жовтні…
