Було тебе... І вже навкруг зима.
Хтось помилки написані зачеркне...
Сама тепер . Навіченьки сама.
Веселка із кринички воду черкне.
Було тебе. До споминів. До днів.
Тинялось літо в кутиках затІнку .
Хтось вірив, хтось кудись у спокій брів,
Хтось вірші розвивав як ту ганчірку.
Було тебе.. Та стільки, що думки
Тобою напомнялися до межі.
Давало літо в сутінки картки,
Що була у старенької вежі.
