Мільйони посмішок, мільярди сивих душ,
Занурені у власний спокій і ненависть.
Герої дум, хлипочуть власний сум,
І жебрають щосили свою зависть.
Приховують обличчя масками буття,
В танку́ життя щосили проклинають.
І ненави́дять, люто ненавидять всіх і вся,
А жити, лиш одиниці починають...
